2022 рік. Я — вчителька, яка опинилася на дні. Учнів немає. Роботи немає. Грошей немає. За останній місяць роботи мені так і не заплатили. Це був розпач.
І з того розпачу я побачила тих, кому ще гірше: жінок, які опинилися за кордоном без підготовки і без мови. Я знала цей біль — і створила для них курс. З нульовим знанням маркетингу. Без копірайтингу. Без воронок. Я йшла інтуїтивно — і робила все правильно, хоч і не знала цього. За 3–4 місяці я заробила більше, ніж за три попередні роки.
А потім я вирішила, що «мало знаю». Що треба вивчити маркетинг, копірайтинг, усе «як правильно». Я скуповувала курси — зокрема в блогерів, за тисячі гривень, викинуті в нікуди.
І застрягла. На два з половиною роки. Я задавила власну інтуїцію. Ніби стерла з пам'яті те, що вже зробила сама — і що треба було просто продовжувати. Я не спала ночами і думала: «Як таке може бути? Он же люди роблять — і не знають навіть половини того, що знаю я».
Знайоме?
З цього застрягання народилося Дзеркало. Спочатку — чесні розмови зі штучним інтелектом, у яких я вперше побачила власні патерни збоку. Потім — інструмент, перші тестування, перші «я в шоці» у відповідях. Я зробила те, чого мені самій бракувало у найтемніший рік. Тому воно працює.
